On 24 February 2022, russia launched an unprovoked full-scale invasion of Ukraine. Since that time, many scholars, journalists and policymakers have written and spoken about different aspects of the war, but they have given little attention to sound. Herein lies the significance of this highly novel online soundscape exhibition.
In September 2024, I started a 12-month research project focused on some of the many environmental impacts of the russia-Ukraine war – dating back not just to russian aggression in 2022, but to the start of the conflict in 2014. Vast areas of Ukrainian forest have been burned; fragile steppes (grasslands) have been destroyed; soil, air and rivers have been heavily polluted; many protected areas, such as national parks and biosphere reserves, have suffered extensive harm and damage; countless animals have been traumatised, killed or have lost their habitats; and everyone with whom I have spoken has mentioned the egregious destruction by russian forces of the Kakhovka dam, in Kherson region, in June 2023. According to Ukraine’s former Prosecutor-General, Andriy Kostin, the destruction of the dam – one of the crimes that Ukrainian prosecutors are now investigating as a possible case of ecocide – is ‘probably the biggest environmental disaster in the history of independent Ukraine’.
In the context of this research project, I have conducted online semi-structured interviews with more than 30 Ukrainians (including various scientists), to discuss with them some of the ways that the war has affected different ecosystems. It is important to emphasise in this regard that the process of assessing the war’s myriad environmental consequences will take many years and the challenges are immense, not least because some of the most-affected areas are currently occupied or have been effectively turned into minefields. Indeed, Ukrainian territory is now heavily contaminated with landmines.
I additionally asked all of the interviewees to make two short recordings of their local soundscapes (i.e. the sounds around them) using their mobile phones. The rationale for this was to explore – linked to the concepts of soundscape ecology and acoustic ecology – what we might learn from sound (and from paying attention to it) about some of the environmental impacts of the russia-Ukraine war. During the interviews, I asked research participants some specific questions about their recordings (including how they felt when they listened back to those recordings), as well as some more general questions (such as questions about changes in their soundscapes due to the war and about sounds that they miss). Due to ongoing risks and accessibility issues, interviewees were not able to record the sounds of smouldering forests or animals fleeing in fear from low-flying enemy aircraft. Almost all of them, moreover, were based in cities and towns far from front line areas where intense fighting continues. Quite quickly, however, I began to realise that the data I was getting – not just the recordings themselves but also the interviewees’ explanations as to why they made those particular recordings and their reflections on them – were rather special, providing unique insights into the war and different ways of thinking about it. I therefore decided, with the interviewees’ informed consent, to share the recordings and the stories attached to them by creating this online soundscape exhibition. It is available in both English and Ukrainian, and all translations are the work of Dr Oleksii Marushchak (PhD) from the I.I. Schmalhausen Institute of Zoology in Kyiv.
The exhibition has three core aims. The first is to encourage new reflections on the russia-Ukraine war through the use of sound. Taken together, the recordings and related stories offer some fascinating insights into both human and other-than-human experiences of war. The second aim is to demonstrate that there is a significant yet completely unexplored role for soundscape recordings and soundscape ecology in transitional justice – meaning the variety of judicial and non-judicial processes that societies adopt to deal with the legacies of large-scale human rights violations. More specifically, the aim is to show that we need to develop more inclusive ways of doing transitional justice that do not neglect or overlook the environmental impacts of war and armed conflict. The significance of the soundscape exhibition in this regard is that it constitutes a unique acoustic testimony of the war and one that highlights the importance of listening – a neglected thematic within transitional justice theory and practice. The third objective is to give back to the Ukrainians who have participated in this research, by creating something tangible that they can keep and share with their children and grandchildren in years to come; and, in so doing, to contribute, more broadly, to important memory-building work – itself a key aspect of transitional justice – in Ukraine.
In total, there are more than 40 soundscape recordings in this exhibition and they are arranged into the following eight themes: (i) new sounds/sonic intrusiveness of war; (ii) animal experiences of war, (iii) living with power shortages; (iv) a brief respite from war; (v) some reflections on war; (vi) missed sounds; (vii) listening to the sounds of Nature; and (viii) hope for the future. The fact that they are not professionally-made recordings – in some cases you will hear clicks, thuds, rustlings and other interference – is part of their authenticity and enhances their impact. Each recording is accompanied by a photograph taken by the particular interviewee (images from iStock were also used in three cases), a short description of the recording by the interviewee and a longer passage of text (one or two paragraphs) taken from the interview transcript. All interviewees approved the selected text. There is a search box that can be used to locate particular sounds (e.g., air raid sirens, dogs barking, generators, birdsong, etc.), and recordings made by the same interviewee can be easily identified. Although all of the interviewees made two recordings (and a couple of them made three), in some cases only one of their recordings was used, primarily to avoid duplication. At the end of each page, there is a box for leaving public comments and for sharing personal reflections. These are very welcome.
I would like to end by sharing a few words from Oleksii Marushchak on the recordings and exhibition:
‘It is important to reiterate that the majority of interviewees at the time of participating in the study were far from the front line, where the horrors of war are much more intense than anything that you will hear in the soundscape recordings. One can only imagine what it must be like for people and animals living in close proximity to front line areas. As you listen to the recordings, I would ask you to think about the Ukrainian soldiers who are fighting not just for the survival and future of our country, but also for a safer Europe’.
Thank you to the Leverhulme Trust for funding the underpinning research project, and to the Public Engagement team at the University of Birmingham for supporting the development of the exhibition webpage. Thank you also to Mike Allaway at the University of Birmingham for creating the webpage. In Ukraine, I extend my sincere gratitude to Oleksii Marushchak for translating all of the text for this exhibition into Ukrainian and for organising many of the interviews. Finally, a huge thank you to all of the interviewees for participating in this research, for making their soundscape recordings and for giving up their time to speak to me.
Glory to Ukraine.
24 лютого 2022 року росія розпочала неспровоковане повномасштабне вторгнення в Україну. З того часу багато вчених, журналістів і політиків писали та говорили про різні аспекти війни, приділяючи при цьому недостатньо уваги звукам. У цьому і полягає важливість цієї досить оригінальної онлайн-виставки звукових ландшафтів.
У вересні 2024 року я розпочала 12-місячний дослідницький проєкт, зосередившись на одному із багатьох впливів на навколишнє середовище, що виник як наслідок російсько-Української війни – починаючи не лише з російської агресії у 2022 році, а й з моменту безпосереднього початку конфлікту у 2014 році. Величезні лісові масиви в Україні, було спалено вщент; крихкі степові екосистеми було знищено; грунти, повітря та річки було сильно забруднено; багатьом природоохоронним територіям, таким як національні парки та біосферні заповідники, було завдано величезної шкоди; незліченну кількість тварин було травмовано, вбито або позбавлено природних середовищ існування; і кожен з респондентів, з якими я спілкувалася, згадував безпрецедентне руйнування російськими військами дамби Каховського водосховища в Херсонській області в червні 2023 року. За словами колишнього генерального прокурора України Андрія Костіна, руйнування цієї дамби – один із злочинів, який прокуратура України зараз розслідує як справу про можливий випадок екоциду – є «ймовірно, найбільшою екологічною катастрофою в історії незалежної України».
В рамках цього дослідницького проєкту, я провела серію напівструктурованих інтерв’ю з понад 30 українцями (включаючи багатьох науковців), щоб обговорити з ними те, яким чином війна вплинула на різні екосистеми. У зв’язку з цим важливо підкреслити, що процес оцінки численних наслідків війни для навколишнього середовища триватиме багато років, і виклики, з якими доведеться стикнутися, величезні, не в останню чергу тому, що деякі з найбільш постраждалих територій наразі окуповані або фактично перетворені на мінні поля. Дійсно, територія України зараз надзвичайно сильно забруднена наземними мінами.
Крім того, я попросила усіх респондентів зробити по два коротких записи локальних звукових ландшафтів (тобто звуків, що їх оточують) використовуючи їх мобільні телефони. Це було необхідно для того, аби дослідити – у зв’язку з концепціями екології звукового ландшафту та акустичної екології – що саме ми можемо дізнатися з оточуючих звуків про впливи російсько-Української війни на навколишнє середовище. Під час інтерв’ю я поставила учасникам декілька запитань щодо їх записів (зокрема, що вони відчували, коли повторно прослуховували ці записи), а також деякі загальніші запитання (наприклад, запитання про зміни в їх звуковому ландшафті через війну та про звуки, яких їм не вистачає). Через постійні ризики та проблеми з доступом до певних територій респонденти не змогли записати звуки тліючих лісів або тварин, що налякані тікають від ворожих літальних апаратів. До того ж, майже усі вони на момент інтерв'ю перебували в містах і селах, віддалених від прифронтових зон, де тривають інтенсивні бойові дії. Однак досить швидко я почала усвідомлювати, що дані, які я отримувала – не лише самі записи, але й пояснення респондентів щодо того, чому саме ці записи вони зробили та їх супутні роздуми – були доволі особливими, надаючи унікальне розуміння війни та різних способів її осмислення. Тому я вирішила, звісно ж за інформованою згодою опитаних, поділитися записами та доданими до них історіями, створивши цю онлайн-виставку звукових ландшафтів. Виставка доступна англійською та українською мовами, а всі переклади є роботою доктора (PhD) Олексія Марущака з Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України в м. Києві.
Виставка має три основні мети. Перша - заохотити нові рефлексії на тему російсько-Української війни через використання звуку. Зібрані воєдино, записи та пов’язані з ними історії пропонують захоплююче розуміння як людського, так і іншого-ніж-людського досвіду війни. Друга мета полягає в тому, щоб продемонструвати значну, але зовсім не досліджену роль записів та екології звукового ландшафту в перехідному правосудді, тобто різноманітності судових і позасудових процесів, які суспільство застосовує для боротьби з наслідками масштабних порушень прав людини. Більш детально, суть цієї мети – показати необхідність розробки більш інклюзивних способів здійснення перехідного правосуддя, які не нехтують і не ігнорують екологічні наслідки війн та збройних конфліктів. Важливість виставки звукових ландшафтів в цьому відношенні полягає в тому, що вона є унікальним акустичним свідченням війни та підкреслює важливість уміння слухати – теми, якою переважно нехтують у теорії та практиці перехідного правосуддя. Третя мета – віддячити українцям, які брали участь у цьому дослідженні, створивши щось матеріальне, що вони зможуть зберегти та поділитися зі своїми дітьми та онуками через роки після закінчення цих подій. Таким чином вони можуть зробити свій внесок, у більш широкому сенсі, у важливу роботу зі зміцнення пам’яті – яка сама по собі є ключовим аспектом перехідного правосуддя – в Україні.
Загалом на цій виставці представлено понад 40 звукозаписів, які розподілені за наступними вісьмома темами: (i) нові звуки/звукова нав’язливість війни; (ii) досвід тварин під час війни, (iii) життя з відключеннями електроенергії; (iv) короткий перепочинок від війни; (v) деякі роздуми про війну; (vi) звуки, яких не вистачає; (vii) слухаючи звуки природи; і (viii) надія на майбутнє. Той факт, що ці записи створені звичайними людьми без використання професійної апаратури – у деяких випадках ви почуєте клацання, глухі удари, шурхіт та інші акустичні перешкоди – є частиною їх автентичності та посилює їх вплив. Кожен запис супроводжується фотографією, зробленою конкретним респондентом (у трьох випадках також використовувалися зображення з iStock), коротким описом запису і довшим уривком тексту (один-два абзаци), взятим із стенограми інтерв’ю. Усі респонденти схвалили обраний текст. За допомогою передбаченого пошукового вікна можна знайти певні звуки (наприклад, сирени повітряної тривоги, гавкіт собак, генератори, спів птахів тощо), а записи, зроблені одним і тим самим респондентом, можна легко ідентифікувати. Хоча всі респонденти зробили по два записи (а деякі із них - по три), в окремих випадках використовувався лише один з надісланих ними записів, перш за все, з метою уникнення дублювання. Наприкінці кожної сторінки є поле, де можна залишити публічні коментарі та поділитися особистими міркуваннями, що дуже вітається.
На завершення я б хотіла поділитися кількома словами Олексія Марущака про записи та виставку:
«Важливо підкреслити, що більшість респондентів на момент участі в дослідженні були відносно далеко від лінії фронту, де жахи війни набагато сильніші за все, що ви почуєте на аудіозаписах виставки. Можна лише уявляти, як почувають себе люди і тварини, які живуть у прифронтових зонах у безпосередній близькості до лінії фронту. Під час прослуховування цих аудіозаписів, прошу вас згадати про українських воїнів, які борються не лише за виживання та майбутнє нашої країни, а й за безпеку усієї Європи».
Висловлюю подяку Leverhulme Trust за фінансування базового дослідницького проєкту, та Команді із залучення громадськості Бірмінгемського університету за підтримку розвитку веб-сторінки виставки. Дякую також Майку Аллавею з Бірмінгемського університету за створення цієї веб-сторінки. В Україні я висловлюю щиру вдячність Олексію Марущаку за переклад усього тексту для цієї виставки українською мовою та за організацію багатьох інтерв’ю. Нарешті, величезна подяка всім респондентам за участь у цьому дослідженні, за те, що вони зробили записи звукових ландшафтів і за те, що приділили свій час, щоб поговорити зі мною.
Слава Україні.