Almost every day at this time, I take time off work to pick up my son from school. It's very difficult for me because I have to take care of my son on my own due to the war. I have two jobs and my husband is in the Armed Forces of Ukraine. Despite the fact that he is serving in Kyiv, he is often away from home and most of the family affairs fall on me. Usually I collect my son by car, but on this particular day I had finished my work earlier than usual and so I was able to walk to my son's school, which I was very happy about.
Майже щодня в цей час я беру відгул на роботі, щоб забрати сина зі школи. Мені дуже важко, тому що через війну я змушена сама за ним доглядати. Я маю дві роботи, а чоловік служить в Збройних Силах України. Незважаючи на те, що він служить у Києві, він часто буває далеко від дому і більшість сімейних справ лягає на мене. Зазвичай я забираю сина на машині, але в цей день я закінчила роботу раніше ніж зазвичай, і тому змогла пішки піти до школи, де він навчається, чому я дуже раділа.
I live in Kyiv and now I do not work in wild nature. I work from my flat mostly, and I have my daily work as a mum. I have a child, and my husband serves in the army. He serves in Kyiv, but most of the time I am home alone, so I have a lot to do seven days a week…I don’t have any free time to go anywhere, because I have two jobs and I have a lot of work to do in my home, like cleaning, washing, cooking. So I decided to make the first recording when I was going to collect my child from school. And I was really hurrying because if the air raid siren had sounded, the teachers would not have allowed me to collect my son, and so I had to hurry to get to him before the air raid alarm. When I re-listen to the recording, I feel sorry for myself. It’s like a bit of depression because I’m really, really tired and exhausted. When my husband and I planned to have a child, we understood that we would raise him, my son, together. But now I understand that mostly everything is on me and I can’t rely on my husband because of the war.
Я живу в Києві і я не працюю на природі. Переважно я працюю з дому, але і виконую щоденний обсяг рутинної роботи як мама. Я маю дитину, а мій чоловік служить у війську. Він служить у Києві, проте більшість часу я вдома сама, тому у мене дуже багато щоденних побутових справ сім днів на тиждень… У мене немає вільного часу кудись сходити, оскільки я працюю на двох роботах і маю в той самий час дуже багато домашніх справ, як наприклад прибирання, приготування їжі, миття посуду. Тож я вирішила зробити перший запис, йдучи забирати свого сина зі школи. Я дуже поспішала, оскільки, якби залунала сирена повітряної тривоги, вчителі б не дозволили забрати сина. Тож я мусила поспішати, щоб встигнути забрати його до того, як ймовірно прозвучить звук тривоги. Коли я переслуховувала запис, мені було шкода себе. Це було схоже на депресію, оскільки я була дуже втомлена і виснажена. Коли мій чоловік та я планували народити дитину, ми думали, що ми будемо разом виховувати її. Але зараз я розумію, що майже всі ці обов’язки лишились на мені і я не можу розраховувати на свого чоловіка через війну.