During this routine walk with my dog, I started to think about some of the inconsistencies of war.
Протягом цієї рутинної прогулянки з моїм собакою, я почала думати про деякі невідповідності війни.
I was walking with my dog in downtown Lviv, so you can hear music from restaurants and the sounds of people walking by. Years ago, when I read [Erich Maria] Remarque’s novels, I wondered how people could eat in restaurants during wartime. After February 2022, I started to understand what war is and how life can differ from city to city. Soldiers of the Ukrainian Army are dying on the front line or in captivity, civilians die after shellings and drone attacks; and in the same town, someone is having a wedding or a birthday or celebrating something. A lot of soldiers or people from front line areas are hurt by such inconsistencies. But without these inconsistencies, there would not be any life left in our country.
Я гуляла з собакою в центрі Львова, тому на записі можна чути музику з ресторанів і звуки людей, що проходять повз. Багато років тому, коли я читала романи [Еріха Марії] Ремарка, я дивувалася, як люди можуть їсти в ресторанах під час війни. Після лютого 2022 року я почала розуміти, що таке війна і як життя може відрізнятися від міста до міста. Солдати української армії помирають на передовій чи в полоні, мирні жителі гинуть від обстрілів і атак безпілотників, а в цьому ж місті хтось справляє весілля чи день народження чи щось святкує. Від такої невідповідності страждає чимало військових чи людей із прифронтової зони. Але без цієї невідповідності в нашій країні не залишилося б життя.